член-кореспондент АПН України, доктор психологічних наук, професор
У 1971 році закінчила Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка, факультет кібернетики. У 1979 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Психологічні особливості розуміння тексту студентами вузів як фактор їх самоосвіти».
У 1992 році захистила докторську дисертацію на тему «Психологія читання навчальної та наукової літератури в системі професійної підготовки студентів». З 1994 року – професор по кафедрі психології та педагогіки.
У 1999 році обрана членом-кореспондентом Національної академії педагогічних наук України. 2002 р. присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».
Працювала молодшим, старшим науковим співробітником, навчалася в аспірантурі у Науково-дослідному інституту психології УРСР (1971 – 1983 рр.). У 1983 – 1997 рр. працювала у Київському державному педагогічному університеті ім. М. Горького (нині Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова) доцентом кафедри психології, завідувачем кафедри психології та педагогіки. З 1997 року заступник директора з наукової роботи Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України.
Досліджує проблеми когнітивної та практичної психології. Започаткувала новий напрям вітчизняних психологічних досліджень - психологічну герменевтику, яка вивчає проблеми розуміння та інтерпретації реальності, у тому числі психічної реальності людини, її особистого досвіду. Обґрунтувала концепцію фахової підготовки практичного психолога, розробила модель особистості психолога-практика, концепцію психологічної служби вищого навчального закладу.
Автор і співавтор 362 наукових праць, зокрема: «Культура читання», «Психологія читання тексту студентами вузів», «Психологічна культура майбутнього вчителя», «Проблеми психологічної герменевтики», «Технології читання», «Наративні психотехнології», «Основи практичної психології», «Соціально-психологічні чинники розуміння та інтерпретації особистого досвіду».