Біографія Г.С.Костюка

Григорій Силович Костюк народився на рубежі двох сторіч - 5 грудня (н. ст.) 1899 р. - у селі Могильному, нині Гайворонського району Кіровоградської області. Його батьки, прості селяни, вирішили за будь-яких обставин дати синові освіту. Їм пощастило: здібного підлітка прийняли на повний пансіон у Колегію Павла Галагана - середній навчальний заклад підвищеного типу, що діяв в Києві з 1871 р. та зайняв помітне місце в історії освіти на Україні.

Двадцятилітнім юнаком Г.С.Костюк почав свій трудовий шлях вчителем у рідному селі. Продовжував він працювати в школі - викладати математику - і тоді, коли жага знань привела його в Київський вищий інститут народної освіти, який він закінчив у 1923 р. Наприкінці 20-х рр. Григорій Силович стає завідувачем експериментальної школи Наркомпроса УРСР. Одночасно він проходить аспірантуру з психології, захищає випускну роботу, у якій узагальнено спостереження за розумовим розвитком учнів, публікує ряд статей.

З 1930 р. Г.С.Костюк очолює кафедру психології Київського педагогічного інституту і відділ психології Українського науково-дослідного інституту педагогіки. Працюючи ревно й наполегливо, він успішно поєднував педагогічну й організаторську діяльність з теоретичними та експериментальними дослідженнями. У 1935 р. йому було присвоєне звання професора психології.

Під час Великої Вітчизняної війни, перебуваючи в евакуації, Г.С.Костюк завідував кафедрою педагогіки і психології педагогічного інституту в Сталінграді, у складі добровільної протипожежної дружини брав участь у порятунку будинків від фашистських запальних бомб. Переїхавши потім до Казахстану, він очолював викладацьку роботу в Об'єднаному українському університеті (який знаходився там у той час), а повернувшись у звільнений Київ, став трудитися на тих же посадах, що і до війни.

У жовтні 1945 року був утворений Науково-дослідний інститут психології Наркомпроса УРСР (нині - Міністерства освіти України). Ініціатором його створення і беззмінним директором протягом 27 років був Г.С.Костюк.

Увесь цей час він вів інтенсивну і плідну роботу з організації психологічних досліджень, підготовки психологічних кадрів, з великим успіхом продовжував викладацьку діяльність у Київському педагогічному інституті ім. О.М.Горького. У 1947 році Г.С.Костюк був обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук РРФСР, а в 1966 році, коли академія була перетворена на всесоюзну, став дійсним членом. Його неодноразово обирали членом Президії АПН СРСР, членом редколегії журналу "Питання психології", протягом багатьох років він очолював Українське відділення Товариства психологів СРСР. Г.С.Костюк мав почесне звання заслуженого діяча науки УРСР, був відзначений орденом Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора, іншими урядовими нагородами. У 1939 році вийшов перший на Україні й один з перших у країні вузівський підручник з психології, підготований ним у співавторстві з П.Р.Чаматою і Л.А.Гордоном. З 20 глав книги 16 були написані Г.С.Костюком.

Десятки психологів, яким пощастило свого часу вчитися в аспірантурі і здійснювати дослідження під безпосереднім керівництвом Г.С.Костюка, на все життя зберегли найкращі спогади про нього як про прекрасного вихователя наукової зміни, людину чуйну, тактовну і разом з тим вимогливу у принципових питаннях. Чудові риси Григорія Силовича: скромність, безкорисливість, доброта в сполученні з непохитною вірністю громадянському та науковому обов'язку - здобули йому глибоку повагу в суспільстві.

Починаючи з 1924 року, Г.С.Костюком було опубліковано більш ніж 250 робіт. Багатство їхнього змісту супроводжується ясністю викладу, широта ерудиції - глибоким проникненням в сутність досліджуваних проблем, методологічна чіткість - націленістю на розв'язання актуальних практичних задач, що насамперед відносяться до сфери народної освіти.

Г.С.Костюк був вільний від професійної вузькості, він багато зробив для зміцнення зв'язків психології із соціальною практикою і з суміжними науками - педагогікою, фізіологією та ін. Згадаймо також його плідне співробітництво з видатним вченим в області кібернетики - академіком В.М.Глушковим, що знайшло втілення у спільних публікаціях з проблем програмованого навчання і в організації в НДІ психології УРСР досліджень психолого-кібернетичного профілю. Їхнім результатом стало створення ряду ефективних людино-машинних систем, розробка для них мов програмування, що мають властивість психологічної природності. Ці дослідження зробили важливий внесок у формування наукових основ здійснюваних нині робіт з комп'ютеризації навчання.

Поняття задачі у дуже широкому тлумаченні виступає в працях Г.С.Костюка як ефективний засіб психологічного аналізу. У роботі з психології розуміння, опублікованої в 1950 році, він писав: "Зрозуміти новий об'єкт означає розв'язати певну, нехай маленьку пізнавальну задачу. Таку задачу ставить і перед учнями кожен новий для них навчальний матеріал (наприклад, нова метафора, прислів'я, новий описовий чи оповідальний текст, доказ геометричної теореми, пояснення деякого природного явища чи суспільної події і т.п.)". У статті, надрукованої трьома десятиліттями пізніше, Г.С.Костюк характеризує навчальні задачі як "структурні одиниці навчального матеріалу", диференціює їх згідно з провідною роллю тих чи інших психологічних процесів (розділяючи їх на розумові, перцептивні, мнемічні, імажінативні), підкреслює необхідність забезпечення центрального місця розумових задач у структурі навчання.

З особливою наполегливістю Г.С.Костюк підкреслював, що психічний розвиток не зводиться "до простого нагромадження навчальних надбань". Воно "характеризується якісними змінами особистості дитини в цілому, що знаменують собою її прогресуючий рух" від нижчих до вищих рівнів структур психічної діяльності. Що ж стосується кількісних змін у психіці, то вони підготовляють якісні, але самі їх не забезпечують. Структурне удосконалення, що складає зміст цих якісних змін, розкривалося Г.С.Костюком як діалектична єдність диференціації психіки та її інтеграції, ускладнення форм психічної діяльності та їх спрощення на основі процесів згортання і стереотипізації, утворення нових компонентів психіки і перебудови тих, що вже існували раніше, при їхньому входженні в нові структури. Рушійні сили психічного розвитку Г.С.Костюк вбачав у характерних для суб'єкта внутрішніх суперечностях. До їхнього числа він відносив розбіжність між виниклими в суб'єкта новими потребами і наявним рівнем оволодіння засобами їх задоволення; невідповідність досягнутого суб'єктом рівня розвитку займаному ним місцю в системі суспільних відносин, виконуваним ним функціям; суперечність між тенденціями до інертності і сталості, стереотипізації, з одного боку, і до рухливості, мінливості, з іншого. Педагогічні впливи, відзначав Г.С.Костюк, повинні сприяти, з одного боку, розв'язанню суб'єктом його внутрішніх суперечностей у потрібному для суспільства напрямку і, з іншої, виникненню нових внутрішніх суперечностей, без яких неможливий подальший розвиток. "Виховання, - писав він, - ставить перед особистістю нові цілі й задачі, що усвідомлюються і приймаються нею, стають цілями і задачами її власної діяльності". Розбіжності між ними і наявними в особистості засобами їхнього досягнення "спонукають її до саморуху".